«Веркбунд» і перший дизайнер Петер Беренс

В одній з найбільш розвинених країн Європи - Німеччини в 1907 році був заснований виробничий союз «Веркбунд», що об'єднало промисловців, архітекторів, художників, комерсантів. Вони керувалися розумінням того, що без органічного погоджування економічних і естетичних вимог промислового виробництва перемогти на міжнародному ринку збуту Німеччина не може. Засновник «Веркбунду» - архітектор Герман Мутезиус залишався до 1914 року президентом цього суспільства. «Веркбунд» із самого початку свого існування поставив кілька основних завдань: реорганізувати ремісниче виробництво на промисловій основі; створити ідеальні зразки для промислового виробництва; боротися із прикрашанням і орнаментацією. Програма «Веркбунд» проголошувала: об'єднання «хоче здійснити відбір всіх найкращих діючих можливостей у мистецтві, індустрії, ремеслі й торгівлі. Об'єднання прагне до охоплення всього, що якісно виконується й тенденцій промислової роботи». «Веркбунд» поєднував відомих представників творчої інтелігенції Німеччини. Вони, звичайно, не могли бути цілком одностайними у своєму відношенні до всіх проблем промислового мистецтва, що зароджувалося. Максималізм Мутезиуса жадав від речей безумовної доцільності, підпорядкування новим законам формоутворення. Мутезиус чітко формулює принцип «естетичного функціоналізму», відповідно до якого зовнішня форма предмета випливає з його суті, будови, технології, призначення. Цей же принцип проголосив за океаном американський архітектор Сюлливен («форма наслідує функції»). Проте, із цим принципом згодні були не всі члени «Веркбунда». Гак, Ван де Вельде, залишаючись по покликанню художником, убачав у позиції Мутезиуса небезпека для волі творчих устремлінь проектувальника й обмеження його індивідуальності. Разом з тим Ван де Вельде, що прославився в недалекому минулому на увесь світ як майстер вишуканого модерну, початків визнавати порожнечу й доцільність необхідною якістю нового предметного середовища. Він не тільки «став на коліна» перед машиною, як перед Бог майбутнього, він почав її фетишизувати: «могутня гра її сталевих м'язів, керуючись красою, буде створювати прекрасне». Ван де Вельде належить дуже важливе у всіх відносинах висловлення про те, що не можна відносити образотворче («чисте») мистецтво до області високого мистецтва, а індустріальне - до «нижчого», другорядному. Дуже важливою подією в художньо-технічному житті того часу було запрошення Петера Беренса на посаду художнього директора Загальної електричної компанії (АЕГ), що монополізувала виробництво електричних ламп, електроприладів, електродвигунів і ін. на всій західній півкулі. З ім'ям цієї фірми була зв'язана така масова продукція, який не було раніше. Ця продукція не мала прообразів, навіть далеких. Електрика ще тільки входила в життя. Продукція АЕГ була розрахована в основному на експорт, і, на думку промисловців, для її успішного просування на світовому ринку, для подолання конкуренції треба було створити свій художній почерк. Хазяїв фірми більше цікавило завоювання світового ринку, а не естетика речі. Створення ж певної особи фірми (архітектурний вид споруджень, шрифт реклам і т.д.) було тільки одним з коштів для досягнення цієї мети. Г. Беренс прийшов на посаду «художнього директора» фірми, маючи за плечима великий досвід будівництва архітектурних споруджень, проектування меблів, посуду, текстилю. Не можна сказати, що його добутки особливо виділялися в загальному стилі модерн. Але Беренс був одним з перших проектувальників промислових будинків, а в ті часи це вважалося справою інженерів, а не архітекторів. М. Беренс, авторитетна й владна людина, дуже послідовно підкорив різноманітну продукцію своєму принципу формування стилю. Зовнішня форма його речей ґрунтувалася в основному на повторенні декількох геометричних елементів - шестигранників, овалів. Джерела формоутворення цих речей були інженерні, утилітарного, гармонізованого й зведені до певного ритму й пропорцій. Ніяких традиційних форм, ніякої орнаментації - такими були особливості художньої палітри П. Беренса. Практична робота П. Беренса мала величезне значення для формування нового виду діяльності - художнього конструювання й знайшла багато послідовників, як у самій Німеччині, так і за рубежем. Недарма багато хто вважають його першим дизайнером у сьогоднішнім розумінні цього слова. Теоретична й практична діяльність «Веркбунда» і руху за впорядкування й эстетизацию промислової проду

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Новости рынка недвижимости