ЩО ТАКЕ ЕРГОНОМІКА

Наше ставлення до предметного світу не може бути обмеженим милуванням естетичними достоїнствами зовнішньої форми. Практичне призначення предметів, поводження з ними потребують свого осмислення, особливо на виробництві, де успіх справи багато в чому залежить від того, як пристосована машина до можливостей людини та її особливостей. В епоху ремісничого виробництва пристосування знарядь праці до людини і людини до знарядь праці було стихійним. Розміри простої селянської прядки відповідали величині руки і висоті тулуба, відстань від ока пряхи до нитки була вивіреною. Інструмент підганяли до руки, від нього потрібна була звична «прихватистість», кожен бугорок рукоятки був ремісникові знайомим. Людина, в свою чергу, пристосовувалась до інструменту або пристрою. У цьому полягали опанування ремеслом, вправність, досвід. Удосконалення інструментів і перших машин ішло поступово. З часом кількість машин збільшувалась, вони ставали дедалі складнішими, а людина на виробництві почала виконувати дещо інші, ніж раніше, функції. Раніше її робота мала швидше механічний характер і немов доповнювала деякі органи машини або пристрою (згадаймо рухи токаря або штампувальника). Сучасна машина, верстат менш усього потребують механічної допомоги, ними швидше керують. Робітника поступово замінює оператор; він, наче полководець, подає залежно від ситуації ту чи іншу команду, а всю механічну роботу виконує сама машина. Навіть добре знайомі нам засоби пересування стали незмірно складнішими. Керування автомобілем не можна порівняти з керуванням сучасним літаком; новітній металорізальний верстат має кнопкове керування, а оператор тільки стежить за його роботою і, натискуючи на кнопки або тумблери, подає відповідну команду. Якщо порівняти програвач з аналогічним програвачем десятирічної давності, то стане очевидною несумірність їх складності: раніше, крім перемикача швидкості, регулятора звуку і кнопки вмикання, ніяких органів керування не було, а тепер їх близько десяти. У більшості випадків інформація зосереджена на пульті керування. Сюди йдуть сигнали від машин, звідси їм надсилаються команди. Сигнальні лампочки, кнопки, тумблери безпосередньо зв'язують весь складний організм машини або цілого комплексу з оператором. З пульта йде керування цілими цехами, енергосистемами, потоковими лініями. І відповідальність людини в цій ситуації надзвичайно велика. Від неї потрібна водночас і точність, і швидкість реакції, і безпомилковість дій, пов'язаних із значним нервовим і психічним напруженням. Щоб забезпечити оптимальні умови роботи, найбільші зручності поводження з машиною або приладом, були залучені вчені - математики, біологи, лікарі. Вони почали займатися дослідженнями трудової діяльності людини, її нероз-критими психофізичними ресурсами і можливостями. Ергономіка багатогранна: вона розглядає передусім інженерну психологію, яка вивчає умови праці в різних ситуаціях. Особливу важливість це має при розробці систем, які вимагають високої відповідальності і нервового напруження, наприклад диспетчерських пунктів керування польотами, де від поведінки оператора залежить доля багатьох людей і величезних матеріальних цінностей. Вивчення психологічних факторів ведеться і в таких начебто елементарних ситуаціях, як спорт або ігри дітей. Відомо, що більшу частину інформації людина дістає за допомогою зору. Тому першорядну важливість має знання закономірностей зорового сприймання. Органи зору сприймають предмети в межах так званого зорового поля, а це поле має кілька зон (мал. 88). Найбільш чітке сприймання - в зоні центрального зору (до 3°), тоді як зона ефективної видимості досягає 30°, і в цих межах сприймання ще достатнє. Але очне яблуко рухається, й огляд фактично збільшується до 60°. Усе це треба знати для правильного розташування інформації на пульті керування, для засклення кабіни водія автомобіля і т. п. Оскільки в центрі зорового поля чутливість ока незрівнянно вища, ніж на периферії, то все найважливіше розміщується саме в цих межах. Сучасна наука має цілу низку інших даних про особливості зорового сприймання людини, про мимовільні рухи очного яблука та їх закономірності, про кор .тування у свідомості людини всього того, що сприймається органами зору, і т. д. Другою складовою частиною ергономіки є антропометрія - система вимірів людського тіла. Вона вже давно стала потрібною для проектування (мал. 89). Як без неї розрахувати висоту сидіння, нахил спинки, відстань до важелів і педалей? Але середньоста
тистичні розміри людини, її рук, ніг, голови самі по собі мало що можуть дати проектувальникові, оскільки в процесі роботи людина змінює свою позу. Тому робиться аналіз положення тіла при різних нахилах, поворотах, вигинах рук і ніг. Часто користуються спеціальним манекеном, роль суглобів у якого виконують шарніри. Такому манекену можна надати практично будь-якої пози і з його допомогою перевіряти відстань і габарити, границі предметів. Під час фізичної роботи людина рухається. Рух частин її тіла називається моторикою. Виявляється, що далеко небайдуже, куди саме спрямований рух: угору чи вниз, вправо чи вліво. Уся ця інформація узагальнена і зведена в спеціальні таблиці, стандарти і рекомендації. Але, як показує життя, цих даних для проектуючих нові машини, механізми не досить. Тому, коли створюють складні системи, споруджують дослідний стенд, модель у натуральну величину і на ній старанно вивіряють умови праці. Виявляється, що тільки так можна добитись оптимального вирішення, яке лягає в основу проекту. Ергономіка покликана не тільки вдосконалювати виробництво, а й має гуманну мету: зробити працю людини легшою, зняти втому, створити комфортні умови роботи. Але для цьрго треба продумати не тільки машину, а й вирішити все виробниче середовище: робочу кімнату, лабораторію, цех. Елементи,- з яких складається дизайнерське проектування, дуже різноманітні. У його витоків лежать передусім людські уявлення про предметне середовище та особливості його сприймання. Заснований на них процес створення гармонійних форм-композицій не тільки служить для проектування економічно доцільних пристроїв, машин, а й для утвердження естетичного начала в трудовій діяльності людини та її побуті. Дуже важливо знати, що зовнішні якості окремого предмета, які б досконалі естетичні властивості вони не мали, недостатні для створення гармонійного предметного середовища. У ньому повинні бути не тільки предмети, що поєднуються між собою, а й урахування закономірностей простору, розуміння життя предметів у просторі.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Новости рынка недвижимости