«Фишеры» у пошуках видобутку

Повідомлення, що прийшло по електронній пошті, був увічливий і попереджувальним: «Технічний відділ банку «БНП Париба» повідомляє про початок кампанії по відновленню бази клієнтських даних. Просимо заповнити й перенаправляти нам присланий Вам формуляр. Це викликано нашою безустанною турботою про поліпшення обслуговування. Просимо вибачити за заподіяне занепокоєння й розраховуємо на Ваше повне розуміння». Все це видрукувано на офіційному бланку й підписано одним з керівників банку.

Ті, хто не зберігав гроші в «БНП Париба», розцінили послання як поштове непорозуміння. Деякі ж клієнти цього відомого французького банку старанно внесли номера своїх рахунків і пин-кодів кредитних карток у прислану рапортичку й відіслали її, як вони були впевнені, назад у банк.

Тим часом дані на клієнтів «БНП Париба» потрапили не в його штаб-квартиру, а до зловмисників. Через пару днів з рахунків надто дисциплінованих клієнтів зникли 60-70 євро, тиждень через - знову. Поки вони виявили, що до їхніх банківських рахунків хтось «присмоктався», пройшло кілька місяців. Це й зрозуміло - злочинці діяли за принципом «краще менше, так частіше».

Таким же атакам піддалися й інші імениті паризькі банки. До комп'ютерних користувачів приходили обігу від імені керівництва «Креди Ліоні» і «Сосьете женераль», «Акса» і «Креди мютюэль». Часом пірати писали на фірмових бланках, що банківські бази даних попсовані вірусом і тепер доводиться їх відновлювати.

З одним банком взагалі відбулася трагедія. Лиходії опанували повним списком його клієнтів і порезвились на славу - розіслали їм іменні обіги... Кому із клієнтів могло спасти на думку, що їхнього рахунку відслідковують не банківські клерки й налоговики, а ловкачі, що перебувають за тисячі кілометрів від Парижа?

До Франції докотилася друга хвиля «фишинга» (рибного лову) - так з легкої руки американських хакеров називається цей вид комп'ютерного бандитизму. Перша ж захлиснула США й інші англо-саксонські країни. Усе здійснювалося за відпрацьованою схемою. Спершу фальсифікувалися бланки найбільших банків і факсиміле їхніх керівників. Потім складалися звертання до вкладників - схоже, знавцями банківського лексикона. Щоб розмістити «наживку» в Інтернеті, зловмисники створювали власні сервери або користувалися орендованими. Бувало й таке, що вони непомітно влазили в погано захищені сервери фірм і потім використовували їх «на повну залозку». Після такої серйозної підготовки «рибалкам"-«фишерам» залишалося лише дочекатися клювання жирної рибки.

«Обдуривши довірливих людей, «фишеры» приймаються откачивать гроші», - розповів «Часу новин» дивізіонний комісар Кристиан Агрум з поліцейського центрального офісу боротьби проти технологічної й інформаційної злочинності, розташованого в Нантере під Парижем. Для цього відкривається рахунок на підставну особу й дуже короткий строк. На нього переводяться украдені гроші. Потім ця особа, що вже встигла прокрутити кілька мільйонів, пересилає гроші в який-небудь тропічний «податковий рай» і випаровується. Є й інший хід: за допомогою карток обманутих клієнтів здобуваються дорогі речі, які відсилаються торговцеві краденим.

«Головне в тім, що ніхто не знає людину, що одержує основну частину грошей. Як правило, вони йдуть через «Вестерн юнион», але й отут одержувач не сам організатор злочинної мережі, а ще один посередник, що потім передає наявні ватажкові», - розтлумачував багатоступінчасту комбінацію г-н Агрум. У США «рибалки» з'явилися ще кілька років назад, але європейців, атакованих торік, вони явно застали врасплох.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Новости рынка недвижимости